Помер легендарний композитор Анджело Бадаламенті

Щойно встигли поціновувачі творчості Девіда Лінча попрощатися з легендарною однорукою людиною Елом Стробелем, як чергова невтомна хвиля історії відібрала у нас ще одну людину, без якої уявити собі творчість відомого режисера практично неможливо. Та й музику другої половини двадцятого століття загалом, разом зі світовою культурою. Адже окрім кіно Анджело Бадаламенті, якого не стало 11 грудня 2022 року у віці 85 років (про що стало відомо лише 13 грудня) також доклався як композитор та аранжувальник до численних пісень абсолютно різноманітних виконавців чи не в усіх відомих жанрах.

Без перебільшення класик як за освітою так і за статусом, Бадаламенті народився у італо-американській родини в Брукліні, у сім’ї власника рибного ринку. Почавши вчитись грати на піаніно у віці восьми років, юний Анджело швидко показав себе справжнім вундеркіндом. У підліткові роки він вже професійно акомпаніював співакам на концертах, а невдовзі поступив у Істменську школу музики престижного Рочестерського університету. Втім, молодого таланта вабив Нью-Йорк, тож через два роки він перевівся в Мангетенську школу музики, звідки випустився як бакалавр у 1958 та магістр у 1959 рр.

Починаючи з 1962 року під псевдонімом Енді Бадале серйозний композитор Бадаламенті став також писати музику для поп-виконавців. Хоча широкій публіці праця Бадаламенті на пісенній ниві не так кидається в очі як музика для фільмів, Бадаламенті дуже плідно працював як музикант, композитор та аранжувальник. Список його співпраць вражає різноманітністю та рівнем виконавців: від Ніни Сімон до Orbital, від Pet Shop Boys до Anthrax… Втім впізнати стиль маестро можна в усіх цих непересічних хітах.

Саме як Енді Бадале композитор вперше вказаний у титрах фільму: у 1973 році першим у фільмографії визначного композитора став не дуже щоб визначний фільм “Війна Ґордона” (Gordon’s War), типовий представник т.з. blaxploitation, бойовиків про нелегке але стильне життя афроамериканців. Саундтрек, випущений окремою платівкою став чи не більшим успіхом, ніж він сам, вплинувши навіть на формування хіп-хопу та репу (зокрема семпли з нього використовували Public Enemy). Проте особливого кар’єрного зросту у якості композитора кіно у Бадаламенті не було ще довго.

Вперше підписати музику для фільму справжнім ім’ям класику не було соромно у 1986 році. На підготовчих етапах виробництва четвертого фільму легендарного Девіда Лінча “Синій бархат” (Blue Velvet) Анджело Бадаламенті найняли щоб навчити співати акторку Ізабеллу Росселліні. Однак швидко потоваришував саме з Лінчем, який і сам періодично писав музику. Коли права на одну з заплановних для фільму пісень не вдалося отримати, Лінч прийшов до Бадаламенті і вони разом створили власний шлягер “Mysteries of Love”. Однак Росселліні вокал до пісні не подужала і Бадаламенті додав музичному трикутнику довершеність, запросивши молоду співачку Джулі Круз (якої теж не стало цього року). Досвід співпраці настільки сподобався Лінчу, що Бадаламенті одразу ж став композитором, дирижером та музичним керівником фільму, а ще дебютував в ньому як актор, зігравши акомпаніатора в клубі.

З тих пір мало який проєкт Лінча обходився без музики Бадаламенті. При всій еклектичності саундтреків відомого режисера (який і сам пише цікаві треки і пісні подекуди підставляє дуже нетипові), навіть невелика кількість його треків розставляла все у фільмах та серіалах Лінча на свої місця та чудово  доповнювало візуальну магію. Уявити собі без саме цієї музики “Твін Пікс” (Twin Peaks) (який приніс композитору премію Ґреммі) “Диких серцем” (Wild at Heart), “Просту історію” (The Straight Story) чи “Шосе в нікуди” (Lost Highway) неможливо. Та й не треба.

Крім того режисер та композитор стали навіть повноцінним музичним колективом. До якого саме жанру віднести гурт Thought Gang сказати складно, але потужний дует встиг записати альбом у 1990-х (повністю виданий лише у 2018 році) та відзняти разом дуже дивний кліп на пісню “A Real Indication” (яку також можна почути у повнометражному “Твін Пікс: Вогонь, іди зі мною” (Twin Peaks: Fire Walk With Me). Вокалістом пісні та головним героем кліпу став сам Бадаламенті, якого Лінч полюбляв ще й знімати. Крім “Синього бархату” композитора можна знову побачити акомпаніатором в серіалі “В ефірі” (On the Air), а в легендарному “Малголланд Драйві” (Mulholland Dr.) він зіграв невдоволеного неякісною кавою гангстера Луїджі Кастільяне.

Поміж численними роботами Лінча (аж до рекламних роліків), Бадаламенті встиг стати одним з найбільш затребуваних композиторів у Голлівуді, працюючи з найбільш відомими режисерами по обидва боки кінематографу: Марком Каро і Жан-П’єром Жене (“Острів загублених дітей”), Денні Бойлом (“Пляж”), Полом Шрейдером (“Спокій незнайомців” та “Домініон: Приквел Екзорциста”), Джоелем Шумахером (“Кузени”), Джейн Кемпіон (“Священний дим”), Ілаєм Ротом (“Лихоманка”) і Вальтером Саллесом (“Темна вода”).

Йому з легкістю підкорялися будь-які жанри від анархічної різдвяної комедії (“Різдвяні канікули”) до еротичної мелодрами (“Секретарка”). Встиг Бадаламенті ощасливити своєю музикою також і ґеймерів, написавши саундтрек для Fahrenheit у 2005 році та ремастеру, який вийшов через 10 років. Музика та пісні Бадаламенті звучали також у іграх Scarface: The World is Yours та Twin Peaks VR.

Є у фільмографії композитора і українська сторінка. Дія віддалено заснованого на радянському серійном вбивці Андрії Чікатіло фільму 2005 року “Евіленко” (Evilenko), відбувається у Києві, де його й було зафільмовано. Музика Бадаламенті та пісні на неї виконані відомою і, на жаль, вже теж покійною співачкою Долорес О’Ріордан (не остання їх спільна праця) не дали “Евіленко” загубитись з часом.

Останньою роботою в кіно для Бадаламенті стала головна тема фільму Here After 2020 року (з Крістіною Річчі у головній ролі), однак справжньою лебединою піснею генія однозначно є третій сезон “Твін Пікс” (Twin Peaks) 2017 року. Крім нових аранжувань класичних вже тем дійсно нових творів було не так багато, але кожен з цих шести треків не відпускає глядачів і слухачів і понині. Щемливі “Accident/Farewell Theme”, “The Chair” та “Heartbreaking”, заспокійливо-меланхолійна “Night” та фінальний драматичний акорд всього серіалу “Dark Space Low” (що він звучить на титрах останньої серії) — кожна з них була б достойним завершенням цієї новини. Але “The Fireman”, написана для окремо легендарної восьмої серії третього сезону і однієї з найбільш обнадійливих, глибоких та добрих сцен всього серіалу, наразі видається більш підходящим пост-скриптумом. Як і сцена, в якій вона звучить, ця музика наполягає на тому що цей жорстокий і сумний світ, все ж, заслуговує на порятунок.